Chipollino (gorky_look) wrote,
Chipollino
gorky_look

Сілякоє, або Давно це було...

- Діду, а ти ваєвав?

- Та було...

- А ош там було?

- Та сілякоє...

- А саме-саме-саме-саме? От найсаміше! Щоб аж вразило тілл конкашн! Джаст є сандерболт! Танк, гранатамьот, берсерк спешіал оперейшн форсіз? Ти не спи, гранд! Мені тре завтра презентейшн у каледжі робить на тему "Райзинг оф Нейшн: Степпенуор."

Онук борсає діда. Дід прокидаєцця та довго думає.

- Гаряча вода на мідроті у стоматологів сама по собі прямо із стінки через трубочку ллєця… І то всьо взимку, онуче, і без дровеняк... От диво! Треба тіко таку круглу нікеліровану хвігню покрутить, та молитися Богу нашому Йезусу шоб ніхто тєлєвізора чи елєктрочайніка в той час не ввімкнув. Бо згасне світло, і вилізе з пітьми душової мокрий злий берсерк спешіал форсіз - і піздарікі тоді всім танкам і гранатамьотам.

Дід знову засинає. Онук хреститься.

***

- Діду…
- Та шо тобі апьять!
- А за шо в вас та мідаль, що ви єї тіко на Паску надіваєте?
- За сілякоє…
- А баба каже шо «за водруженіє Путіна над рєйхстагом»…

Дід поперхаєцця цибурбаном.

- Баба… вона вже зовсім ле маледі, онсьен е малефікь! Де воно зараз лазить, цей мешон вьельфам?
- В Калгарі поїхали літаком. В хокей гулять з малими. До вечері. А вас чом із собов не взяли?
- Бо я горбун отвєржжений з пічатью на чєлє...

Дід зітхає.

- Ти ії не слухай. Вона набреше. Нікого я не водружав. Воно само в шибу стрибнуло, коли ми з групою увійшли. А я лікар був ваєнний, хтів тіко врятувати. Але бач, та курва коротша за власну краватку була, воно з своїх ходулів на набоях зістрибнуло, та що той щур — у вікно!
- Оу, шит!
- Полайся мені ще, сапляк… Дрючком як переєбу, шоб знав як матюкацця!.. Ото баба тебе навчила, анфан терібль, бо я, блять, даже в армії не матюкався!.. Ну от. Хтів його за шкірбан шо кота злапати, а спіймав за галстук.
- І шо?
- Та нішо. Шось в шиї того щурця засипіло, та воно висить на краватці за вікном, смикаєцця, а я його в руці тримаю.
- То кидали би!
- Ніззя. Бо набігло кореспондентів бібісі, та давай мене луцкати з фотіків. Пхають під носа волохаті мікрахвони та — ват ю тінк ебаут… І дівка така набігла з фотопаратом, молода, баска!.. Із Хвранції! Ох, була дівка!.. Не те шо січас...

Дід засинає. Внук штовхає його.

- Шо?..
- А шо дівка?
- Цілуватись полізла. Каже - ти мій герой, мій чоколя, мій бонбончик… Хлопці регочуть, «бубомчик», який вже рік війни я вротєбав я ваєвав, а я червонію і нічого зробити не можу. Бо в мене в одній руці Путін висить-сипить, а єншою чіпляюсь за батарєю парового опалення, шоб разом із тою дівкою та Путіним не випасти у вікно на дах Мавзалєю.
- Кул!
- Йеах! То я привязав краватку до батарєї опалення, шоб лідер міравої держави не йобнувся в канаву, та вільною рукою став дівку по сраці гладити та приязно посміхатись в камери бібісі, тіпа ми теж люди, а не тіко хунта, і нішо чєловечеське нам ні чуждо. І потім ми поцьомалися.
- І от тоді вас і сфоткали на обкладинку «Таймс»! Там де Путін на краватці висить, а у вас тіко потилицю у вікні видно, і ви якусь тьотку мняцаєте, а в неї фотік з руки вивалюєцця, та в падєнії робить знімок, і написано «Людина року»! І ніясно хто є хто!
- Ніхуя. Тоді мене визвали до штабу брігади та дали піздов з доганою, бо, аказуецця, треба було не сімпатьову тьолку в цілувать, а Путіна! Робити штучне дихання рот в рот, та везти на дактілоскопічєскі аналізи.

- Но! Дідо, но! Путіна цілувать! Фу-фу-фу-фу!

- Но то! В брігаді кажуть — всьо понімаємо, але Героя України за такий пройоб не дамо, бо Путіна було дуже треба для командування. А ти тіко про дівку для себе думав, бамбончік. Дівка в тебе вже є, так шо можемо мідаль «За сприяння армиії», відпустку на десять днів. І скажи спасіба.
- А ви шо?
- А післав всьо нахуй! Але мідаль взяв — бо то льготи на тралєйбус.
- А дівка?
- А дівка зараз поїхала в Калгари в хакей гулять.

Обидва мовчать. Дід знов зітхає.

- От де б ти був зараз, онуче, як би ми всі командирів слухались, та я би став Путіна замість твоєї бабусі цілувати? Так шо в мене мідаль не стіко за водруження, скіко за одруження. Та то ще нєізвесно що краще. Бо Путіна чи так, чи єнше, але повісили би. А наша дика німфа зараз з хокеїв прилетить, та буде мені мозгі єбать за те що в хаті палив...

Дід засинає. Онук хреститься.



Tags: Воеводство, Историка, Литаратура, Нашеведение, Правдология
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 19 comments