Шось мене від бурхання кохання до поезії стало тягнути. Я вже і сонети пишу на два катрени та дві терцини, і хоккі з танками, і лімєрікі, і навідь скальдічєскі віси. І гекзаметрами хуяру шо той Гомер (який не Сімпсон).
Єнші поети України, канешно ірнують, але мовчать. Бо понімають, шо тут вийобувацця сенсу нема. Як мєтодів проти Кості Саприкіна. Нашествіє гуннів з прози в поезію треба пережити як інфєкцію халєри. Гунни вламілісь до хати, мамо клич дітей, це Чіпатілла!
То я зараз заколядую. Тєкст вполовину народний, вполовину авторський, такшо не треба звинувачувать у плагіату. Гроші на картку (до речі, завтра Катедра почне побори)
Холодно стало, Різдво настало, Кури гімно перестали клювать. Шість вище зиро, Срака попріла, Раки повзуть нам свій газ продавать!
Тіко до сраки газ той та раки, Тунбєрг сказала шо газом врідять. Ми незалежні - тащіть свій валєжнік!.. Як то паруске? - "Єбіческа мать"!
