Chipollino (gorky_look) wrote,
Chipollino
gorky_look

Одісей та Пенелопа, або Як виносити сміття


- Пінілопочко, ласочко, ну давай вже не треба, - примирливо муркотів Одісей. - Я всьо поняв, більше не повторицця.


- Та пішов ти до дупи! Каже я на сікундочку, сміття винести, й десять років його чекай! Я вже заміж знову зібралася, так тут воно ся з“явило та жоніхов повбивало. А завтра воно знову вийде сміття винести, та кудись на десять років поїде, і знову десять років жоніхов збирай, а мені вже сорок лєт буде. В тебе совість є?


- Так війна ж була!


- Яка війна? З ким?


- Із троянцями.


- Із засранцями! Веліка атєчєствєна штири рокі шла, а ці гєрой десять років воювали із якимсь райцентром. Половина гіроів додому із дітьми ся вернули та по штири жінки! Ви там шо, прутнями воювали під сталінградом? Ваєваки хітромудрі…


- Так не тіко ж війна десять років! А дорога туда-обратно?


Одісей відчув шо бовкнув зайве.


- Я зараз пательнею тебе переєбу, - недобрим голосом сказала Пенелопа. - Шо шльом полетить в одну сторону, а сандалі в другу. Дорога, кажеш, туда-обратно? Странствія Одісея? Чули, чули про ці странствія. Уся Ітака тобою гордіцца... Ти як мій папа, шо поїде на рибалку, та повернеться через три дні бухий й без риби.


Треба було терміново видумать шось страшніше троянського коня.


- Так корабель жеж поламався! - вигукнув Одісей. - Чесне ахєйске. Довелось на попутках…


- І на попутчіцах. - вточнила Пенелопа.


Одісей зітхнув та знітився. Крить було нема чим. Курва Навсікая все розтринькала.


- А я тобі подарок привіз. - попробував басилей Ітакійській змінити тему розмови.


- Який?


- Ну, а шо з моря привозять, з курортів? Ракушкі.


- Ти довбойоб? Ми самі на морі живемо. В нас хата із ракушок.


- Та нє, то класні ракушки, турецькі. Притискаеш до вуха, і в голові морем шумить.


- Ми в хаті звукоізоляцію зробили, шоб в голові морем не шуміло. Тобто ти в хату із ракушок, де морем в голові шумить, привіз ракушку, шо шумить морем в голові… Ні, ну а шо, орігінально. Бінго! От скажи мені, Лаєртичу.


- Шо? - з надією скинувся Одісей.


-Чому тебе, такого, вибач на слові, дібіла, вся Греція назива Хітромудрим? Може я шото не знаю, або ніпанімаю?


Одісей похнюпився, та сів на канапу поруч з жінкою.


- Та я сам не знаю… Бач, Пінілопочко, дома в мене нічо не виходе. А на війні все чікі-пікі. Всьо організовано, ботінкі почищені, координація налагоджена. Кінь троянський — то хуйня, я у самого Агамемнона каптьорщіком був. А то не жарт, повір. Це сірьозна ваєнна посада, туди кого попало не беруть. Я ж ріально в розвідку ходив, в ємбатерії стояв... Шо там кінь, на мені тушняк був та зімнє обмундірованіє на підрозділ! Але, як біля тебе — то одразу дурію. Може то любов, га? Гормони кись на мене взаімодєйствують?


- Зробив би шось по хаті, дивись би й дома каптьорщіком став, - тихо відовіла Пенелопа. - Гормоніст Хитромудрий. А то тіко рибалка та колєсниці. Та олімпіада раз в штири роки.


- Так я тіко за! - зрадів Одісей та підхопився з канапи. - От шо ти хочеш? Ласочко, китюньочко! Шо по хаті треба робити? На руках тебе буду носити! От давай прямо зараз сміття винесу!..


Та осікся, наштрикнувшись на залізний погляд Пенелопи.


- Сиди тут. Сама винесу. Знаю вже я, як ти сміття виносиш.



З того часу на Ітаці сміття виносять тіко баби, шоби хітромудрі одісєі на війну не повтікали



.

Tags: Буквономика, Историка, Литаратура, Одисея, Правдология
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    Anonymous comments are disabled in this journal

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

  • 56 comments
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →
Previous
← Ctrl ← Alt
Next
Ctrl → Alt →