- Тіхо, тіхо, - шепоче Фокс, - не злякай. Нехай на самий верх стовба залізе. Він в зимовому мультікаму, бо як спугньош, то растворітся в пійзаже. А тепляка в нас нема, и ми йо хуй зловимо.
- Так убери з ного лазєрній приціл. Шо по йом червоною точкою йовдаеш? Й сам пихтиш шо носорог прі случке.
- То так. Для вєрності. Тіхо. Папа знає шо дєлає. Викликаю Башту. Башта, Башта... Фокс - Башту. Шо там Гугль?
- Є, пропало, - хрипко відповда «баофенг». Пінгі нульові. Все, відрубили.
- Всьо, пашлі. Дісант работаєт.
Ми вилазимо з зарощей туї, та кось колючого та засніженого мажжевельніка, охватуємо стовб окруженієм.
- Е, мужик, закуріть ні найдецца? Руківверх.
Мужик сповзає на пвістовба з дротом в зубах.
- Руківврех отміняються. Повзи догори, абізяна в мультікамі.
- Е, пацани, ви аткуда? З дєєнєр, чи шо? - нівнятно каже абізяна в мультікамі, утримуючи в зубах дріт.
-Гірше. Ми з пиздеенер. Ми сука спіцотряд, що пиздить тих, хто пиздить в нас інтернет.
Чолов“яга ся розлаблює, та повзе вниз. Фокс дає догори трассу. Трасса гасне в небі кривим хуєм. Чолов“яга лізе назад, догори стовба.
- Ви шо там охуєлі совсєм?
- Понімаєш, - кажу я філософічно. - Суть связіста в тому, шоби лагодити связь, а не пиздити ії. От у нас заключон договір з кампанієй «Форс Плюс». І зараз ти, пизда в ушанкє, за втратою звязку береш перше з“єднання, шо маєш під рукою так? Тобто крадеш у мірного насєлєнія. А це як називаєцця? Мародьорство?
- Так, - хрипко відповідає «баофенг» - Ніхуя гугля нема. Мінус.
- Ніабхадімасть, - каже людина із стовба. - Ваєнная.
- Ніабхадімасть в тебе буде завтра. Бо приїде одна народа депутатка, жінка дядтьки з вусами, скаженого шо бєрємєнний, й захоче зробити стрім. А стріма нема. Й зробе цирк твойому комбату. Він виєбе ротного, а той вже тебе. Й сила йобли буде зростати гєометрічно. Й в тебе буде ніабхадімость в наших лікарствах для лікування розрива сраки. А в нас покашо нєма таких мощних прєпаратів. Ми ж для тебе блять стараємося, дурню. Ти шо, связіст?
- Та є німножко — людина на стовіпі явно смущаєцца. Фокс здіймає автомат.
- Та стій, Фокстрот. Може в нього діточкі є. В тебе діточкі є? - питаю я людину на стовпі.
- Є. Двійко.
- Тоже связісти?
- Дітсадовци.
Фокс разочірованно опуска калаша. Пап дітсадовців віні не штрелить прінципово. Бо з них можуть вирости пацерники, миінамьотнікі, парамеди, або кісь ще корисні люде.
- От нахуя ви таке робите? Там де був связіст — немає связі. Там таке охуєнное порно було, доки ви трансляцію не перервали, чотири нєгри єбали все прілічія та констітуцію США.
- І кієвскоє Дінамо, - хрипко каже «баофенг». - Тоже чотири нєгри.
- У вас тестер є? - питає людина в камуфлі із стовпа.
- У нас тестер є? - питає Фокс «баофенг»
- А шо то воно таке є?
- То такая отвертка с лампачкой в жопє.
- Січас.
Ми стоїмо мовчки під снігом, людина зі стовпа боязко дивиться на Фокса, мені всьо ровно, я курю. Тактіческа киця сидить поруч, вона любить всякую ваєнную хуйню і пріключенія.
- Є! - каже «баофенг». - Така прікольна паєбень!
- Так я сходжу? - з надією питає зі стовпа камуфльована обізяна.
- Там сиди. Я сам сходжу. На, Горький, калаша, як полізе донизу — єбаш, бо связіст гірше сєпара. Не, но буває лутче в опредільонних смислах. Але інтернету в нас не буде, як прі сєпарах. А ти, боярін стовбовий, поки бери дрота в зуби та лізь на маківку, втикай як було.
Китька жере сніг. Той щось робе. Я курю.
- Башня Горького. Є інтернет.
Фокс приносить кесь тіпа малесенької отвьорткі. Проходе двадцять мінут
- Стопє. Є. Злізай. Чаю будеш? Чи кава є ахуїтельна, волонерська. Зараз запаримо, братухо.
- Та пашлівинахуй.
От и вся тобі подяка за спробу зробити світ краще.
